У Миколаївському ЗЗСО І ст. учні 4 - А кл. ( кл. керівник Сторонська С.В.) та учні 4 - В кл. (кл. керівник Плішило О.В.), а також Даньків С.В. розказували про Стрітення Господнє: церковне та народне.

П'ятнадцятого лютого - свято Стрітення, в народі "Стрічання", "Громиця", "Зимобор", яке відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового.

В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися "громичними", бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви. В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали "громичну" свічку - "щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!". Від "громичної" свічки і саме свято, крім "Стрітення" або "Стрічання", називалося колись "Громиця".

Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову - ще не вживану - посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це - цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що "поможе". Найкраще ця вода ніби помагала від "пристріту" - від хвороби, що її спричиняло "погане" око.

Стрітення в нашому краї, як і по всій Україні - не лише церковне свято. У цей день, за народним повір’ям, зима зустрічається з весною. …При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою - кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше - Літо пересперечало Зиму, а якщо холодніше - Зима. "…

Тому, споглядаючи на зміни у природі, ми маємо розуміти, що людина має переходити від зими і тьми до сонця і весни. І ця весна для нашого серця – це наша зустріч із Богом – Стрітення Господнє.